Переваги некомерційної роботи для юнацтва: від додаткових балів в рейтингу інституту до розвитку як особистості.
Як благодійна діяльність формує характер, розширює світогляд і збагачує портфоліо
Ще до початку повномасштабного вторгнення Росії українське юнацтво вирізнялось своєю натхненністю і працьовитістю. Після настання воєнних років в країні здається, що притаманна нації завзятість стала тільки сильнішою. Страх перед невідомістю у майбутньому змушує нас пробувати більше, виходити за уже звичні рамки та брати від життя максимум навіть у найтемніші часи.
Самовіддача нового покоління українців не може не вражати – це люди, що впевнено комбінують навчання, роботу та насичене дозвілля, при цьому ледь чи не кожної ночі переживаючи масові обстріли від росіян, а також проблеми з електропостачанням. Дехто з них у цій круговерті подій знаходить час ще й на допомогу іншим, присвячуючи вільний час волонтерству.
Саме про таке явище і піде мова у цьому лонгріді сьогодні. На прикладі кількох дівчат, для яких подібна благодійність – невід’ємна частина життя, розглянемо, які внески можна зробити, працюючи для локальних та іноземних громад, власного навчального закладу та зборів для закупів військової амуніції. І, найголовніше, які бенефіти може отримати людина, вкладаючи свої сили у подібні проєкти.
Крізь призму цифр
Мета, способи та результати діяльності волонтерів у діаграмах
Перш ніж перейти до історій наших коментаторок, оглянемо дрібку статистики. У цьому опитуванні взяли участь люди з різними бекґраундами та способами життя, більшою чи меншою мірою залучені до волонтерської роботи. Я проаналізувала їх відповіді, і ось які які висновки можу виокремити:
На цьому етапі виникли певні труднощі у зборі даних, адже, хоч в центрі дослідження і перебувала молодь віком від 18 до 35 років, вік учасників дослідження не перевищив 23 років, попри те, що форму для опитування надсилали людям різного віку. Загалом участь у формуванні інфографіки взяли 33 людини, надалі всі критерії задля зручності наведу у відсотках. Вибірка міст, де мешкають учасники: Київ, Бровари, Миколаїв, Кривий Ріг та Луганськ. 20-річні склали 45,5% від опитуваних, учасники віком 22-23 років – 18,2%, а 19- і 21-річні учасники – 9,1%.
Також зверну увагу пункт про мету, з якою вони беруться за подібні ініціативи. З різних, переважно розгорнутих відповідей, вдалося виокремити шість основних категорій. 45,5% опитуваних обрали допомогу цивільним ініціативам та армії (зокрема, збори коштів на потреби військових). 27,3% респондентів завдяки волонтерству воліли б розширити своє коло спілкування, знайшовши на подіях однодумців. По 18,2% припало на прагнення спробувати себе у новій галузі та бажання отримати вільний доступ до подій, за присутність на яких слід платити: концерти, виставки, фестивалі тощо. Решта розділились на дві частини: одна прагнула б здобути досвід для майбутньої професії, а іншою керує альтруїстичне прагнення змінити світ на краще, почавши з локальної громади.
Важливим компонентом розуміння проблеми є й джерела, через які респонденти дізнавались про ініціативи, у яких їм пощастило взяти участь. 45,5% знайшло свої можливості завдяки соціальним мережам, 27,3% надихнули поради близьких людей на кшталт родичів чи друзів. Ще 18,2% допомогли внутрішні канали навчальних закладів, як це часто буває під час щорічного добору людей до студпарламентів та різних відділів самоврядування. Ще 9,1% вже були учасниками локальних спільнот та ініціатив, які організовували подібні події та течії.
Останній елемент інфографіки – типи ініціатив, над якими працювала молодь. Тут вдалось виокремити чотири основні категорії, над якими ми, власне, і зосередимось у лонгріді. 36,4% брали участь у волонтерських проєктах та зборах, дотичними до допомоги ЗСУ – доволі часте явище у суспільстві наразі, тому не дивно, що воно склало найбільшу частку у цьому пункті. По 18,2% припало на участь в міжнародних волонтерських проєктах та членстві в громадських організаціях. Решта ж свій шлях волонтерства пов’язали з студентськими ініціативами. Саме їм і присвячений наступний блок.
Волонтерство у стінах інституту
Студпарламент та поради про психологію – історії студенток
Чимало студентів у свої роки навчання поза постійним вивченням підручників, виконанням численних дедлайнів та вечірками часто не встигає, або ж просто не хоче долучатись до різних ініціатив на кшталт самоврядування. Насправді ж, такий підхід повністю можна зрозуміти – все-таки у нашому суспільстві не прагнути до грошей практично неможливо. А думка про складну некомерційну діяльність може тільки зайвий раз відштовхнути і без того виснаженого важким гранітом науки студента.
Тим не менш, не пробуючи брати участі у подібних ініціативах та зосереджуючись виключно на академічній успішності, молода людина може забути на диво просту істину. Певна річ, чимало компаній, агенцій, медіапроєктів можуть наймати нових співробітників і без досвіду. Однак навіть один-два місяці волонтерства стануть неабияким бустером для людини, що шукає свою першу роботу. Та й не на одному лиш резюме варто зациклюватись. Адже волонтерство – це про досвід роботи в команді, вміння давати раду з тайм-менеджментом, брати на себе нові виклики. Словом, усі ті поняття, з якими рано чи пізно доведеться зіштовхнутись студенту опісля випуску з університету, якщо не раніше.
На щастя, у сучасних вищих навчальних закладах різних активностей для розвитку таких вмінь не бракує. Кожна установа має гурт завзятих студентів, небайдужих до якості «найкращих років життя» своїх колег. Як правило, такі гурти організовують різноманітні події в на своїх факультетах, запрошують відомих випускників та гостей з лекціями, а заодно й дбають, щоб комунікація між студентами проходила якнайкраще.
Олександра Середа, заступниця голови студпарламенту Навчально-наукового інституту журналістики, пройшла довгий шлях до цієї посади, який розпочався ще на першому курсі. Як і більшість тодішніх «нових облич», її замотивували додаткові бали та підвищена стипендія. Однак знайшлося місце і для іншого прагнення – спробувати свої сили у чомусь новому, не схожому на уже звичну журналістику.
Перш ніж обійняти посаду заступниці, Олександра була членкинею департаменту партнерств, а трохи згодом приєдналась до інформаційного департаменту як копірайтерка. Звісно ж, висока посада понесла за собою й чимало нових обов’язків.
«Зараз серед моїх обов’язків чимало завдань, про які звичайні студенти, як правило, не замислюються. Це нагляд за всією документацією, фінансами, регламентами, комунікація зі адміністрацією, відвідування вчених рад і відстоювання прав студентів. Можу згадати й про нарахування додаткових балів, про перевірку роботи кожного департаменту та його голови. І, звісно ж, організація зустрічей й модерація численних ідей,» – ділиться дівчина.
Як зазначає Олександра, члени студентського самоврядування дійсно можуть бути рушійною силою в університеті, впливати на процеси тут. Адже без діяльності цього органу, ректор та адміністрація могли б не знати про певні потреби й вимоги студентів. Та й розвиток майбутніх журналістів міг би не бути таким всебічним, адже завдяки самоврядуванню з лекціями у інституті побувало чимало цікавих гостей. Головна редакторка видавництва «Віхола» Ольга Дубчак, декан історичного факультету КНУ та військовослужбовець Іван Патриляк, телеведучий Євген Синельников, народна артистка України Марія Бурмака – і це тільки ті, хто завітав до Інституту журналістики протягом кількох останніх місяців!
Волонтерство тут, визнає дівчина, мало значний вплив на її кар’єру. Наприклад, вона напрацювала портфоліо, і завдяки досвіду в сферах комунікацій та копірайтингу змогла з легкістю знайти першу роботу. Значною перевагою таких «перших кроків» є й те, що робота в студпарламенті покриває не лишень класичну для студентів журналістику, а й інші напрямки у медіасфері – скажімо, менеджмент чи СММ-галузь.
«Така робота – це й громадська, культурна, просвітницька діяльність, що дуже сильно допомагає, коли ти хочеш подаватися на міжнародні проєкти за кордоном або в Україні. Активних учасників студентських спільнот дуже цінують, адже бачать їх як рушійну силу для суспільства й країни в майбутньому», – додає Олександра.
Та студентські парламенти – не єдині організації, що діють в українських університетах. Окрім численних гуртків та клубів, є ще й психологічні служби, таку має і КНУ. Завдання цих підрозділів чітке: збереження психічного та соціального здоров’я здобувачів освіти. Тут студенти можуть записатись як групові, так і індивідуальні терапевтичні консультації. Звісно ж, служба має й свій телеграм-канал, де члени регулярно публікують тексти, присвячені ментальному добробуту студентів КНУ.
Спектр тем тут досить широкий: від дописів про реакції на недоречну критику, або ж розвиток впевненості у собі, до рекомендацій різних фільмів та книг. Здебільшого над наповнення каналу працюють студенти чи випускники бакалаврату факультету психології КНУ, однак у команді є й представники інших інститутів, скажімо, філологи або журналісти.
Кілька років тому мені й самій пощастило приєднатись до завзятої команди ПС, що невтомно організовує різноманітні події в університеті, пов’язані з психологією, та регулярно тішить інших студентів пізнавальними та корисними матеріалами. Цей досвід дійсно став важливою частиною мого студентського життя; розвинув мої навички комунікації та вміння працювати разом з новими людьми. Ба більше, дав змогу розвинутись у новій сфері, при цьому пропрацьовуючи навички вже такого близького копірайтингу. Більше про півтора роки мого волонтерства в ПС КНУ ви можете послухати у цьому подкасті.
Нова спільнота на краю світу
Кроки в Європу крізь міжнародні проєкти
Міжнародне волонтерство – це некомерційна діяльність за межами рідної країни. Вона може тривати від кількох днів до кількох років і охоплює такі сфери, як охорона здоров’я, освіта та захист навколишнього середовища. Такий різновид волонтерства не тільки дозволяє розвинути свої вміння та навички, а й вивчити іноземні мови та зануритись у нову культуру.
Однією з найпопулярніших програм волонтерства у Європі наразі є European Solidarity Corps, програма Європейського Союзу. Вона пропонує молодим людям віком від 18 до 30 років можливість взяти участь у волонтерських проєктах у країнах Європи та за її межами. Проєкти охоплюють різноманітні сфери та часто покривають витрати на проживання, харчування та проїзд. Деякі українські організації часто запрошують і молодих українців на схожі проєкти в рамках програми. Вибір подібних проєктів теж досить солідний, і ледь чи не в кожній країні ЄС у різні пори року можна знайти щось для себе. Мовні школи у Франції, молодіжні центри в Німеччині, фестивалі у Фінляндії та Португалії – і це лише мала частина різних анонсів, які середньостатичне українське НГО публікує на своїй сторінці протягом року.
Таких незалежних громадських організацій в Україні досить багато, і з кожним роком їх стає все більше. Є ті, що організовують лише короткі молодіжні обміни та тренінги, однак безпосередньо волонтерськими ініціативами, де може взяти участь європейська молодь, займаються такі організації як «NGO Stella», «Pangeya Ultima», «NGO Unit» тощо.
Бувають і випадки, коли поволонтеривши на схожому проєкті один раз, учасники повертались на схожу програму і вдруге. Так сталось і з Юстиною Мельник зі Львова, випускницею юридичного факультету. У своєму рідному місті дівчина волонтерить на різних ініціативах уже майже дев’ять років, однак ця поїздка стала викликом для неї. Допомога з дітьми-біженцями з країн, що розвиваються, або ж держав, охоплених війнами, майже не мали точок дотику з кар’єрним шляхом і освітою Юстини. Тим не менш, це не завадило їй двічі повернутись на місячне волонтерство у Нідерландах, і повністю присвятити себе програмі обидва рази.
«Ми організовували всілякі інтерактиви – як освітні, так і розважальні, різні спортивні змагання, грали в настільні ігри та займались творчістю як з маленькими дітьми, так і підлітками. Я вдосконалила свої навички у роботі з дітьми», – ділиться дівчина.
Звичайно, ж вирушаючи в таку подорож, без страхів обійтись неможливо. Юстина з іншими українськими учасницями переживали, чи виправдаються очікування щодо місця проживання, чи привітними будуть організатори, чи вдасться знайти спільну мову з дітьми. Однак, на щастя, проблем вдалось уникнути і проєкт минув гладко.
«Діти – це завжди про прекрасне: емоції, енергію, сміх. З першого дня знайомства ми зрозуміли, що це буде цікаво, пізнавально й легко і для нас, волонтерів. Так і сталось, цей проєкт був найкращим у моєму житті», – додає Юстина.
Дещо інша мотивація вирушити у подібні мандри була у Мішель Бондар, студентки четвертого курсу журналістики ННІЖ КНУ. Дівчина розповідає, що завжди мріяла поїхати на схожий проєкт у рік між бакалавратом та магістратурою. Однак повний розпал російсько-української війни вніс свої корективи у цей план, і з міркувань безпеки на останньому році перед випуском Мішель перевелась на заочну форму навчання, а зараз поєднує її з волонтерством у латвійському місті Вентспіл.
«Я працюю в молодіжному домі та організовую різні події: від музичних вікторин та кулінарних майстер-класів до лекцій про Erasmus+ і англійських розмовних клубів. Також ми відвідуємо школи і проводимо там неформальні тренінги для підлітків та дітей», – розповідає волонтерка.
Звісно ж, у цьому випадку не обійшлось і без різних випробувань та страхів. Однак завдяки підтримці друзів, колег та менторів на проєкті дівчині вдалось віднайти свою зону комфорту. А більше про перші місяці волонтерства та його переваги в майбутньому можна послухати в інтерв’ю з Мішель.
І словом, і гривнею
Допомога зі зборами для ЗСУ
Українці вже кілька років поспіль старанно допомагають війську у боротьбі з армією країни-агресора. Кожен намагається допомогти, чим може: зокрема, плетінням сіток, роботою з ВПО, закупівлею та доставкою речей, необхідних для військових тощо.
Чи не найпопулярнішою ініціативою є проста, але дуже дієва фінансова підтримка війська, коли люди масово відкривають допоміжні банки, збираючи на різні потреби війська, від дронів до машин та зарядних станцій. До зборів приєднуються не тільки друзі чи знайомі людини, що оголосила збір – часто вдається залучити людей, що просто хочуть допомогти кількома тисячами, поширивши збір і для своєї аудиторії теж. Не так важливо, збираєш ти дві чи двісті тисяч. Найголовніше тут – поширення, командна робота та завзятість.
Софія Яцюк почала долучатись до зборів як донатерка, однак пізніше зрозуміла, що завдяки доволі активній та великій аудиторії в інстаграмі може збирати кошти й сама, таким чином допомагаючи військовим. Свій перший збір вона відкрила навесні 2024 року, однак тоді, як сама зізнається, ще не розуміла, як можна активно просувати і вести збори, тому цільову мету закрити не вдалося. Більш жваво дівчина почала діяти з лютого 2025 року, і з того часу раз на кілька місяців відкриває свою банку під керівництвом різних менторів для всіляких зборів. Звісно ж, має і свої страхи в цій сфері – не закрити вчасно свою частину збору.
«Я вірю в те, що великі справи починаються з маленького. Я б дуже радила молоді долучатись до таких ініціатив, адже це наближає перемогу, а разом з нею – мирне життя і нормальну молодість. По-друге, це дуже розширює коло знайомств та вміння фандрейзити», – ділиться Софія.
Починати з «ближнього свого»
Волонтерство у локальних громадах
Громадські організації в Києві – важливий елемент міського життя, що формує активне громадянське суспільство та впливає на розвиток міста не менш помітно, ніж офіційні інституції. У столиці працюють сотні НГО різних напрямів: від молодіжних до правозахисних. Вони створюють простори, де громадяни можуть впливати на зміни – не тільки висловлювати позицію, а й реально втілювати місцеві проєкти, що покращують повсякденне життя.
Участь у НГО – це спосіб не просто спостерігати за змінами, а й самому ставати їх рушієм. У Києві громадські організації працюють з такими темами, як доступність міської інфраструктури, підтримка молоді, допомога переселенцям та військовим, і цей список можна продовжувати й далі. Членство в цих ініціативах дає можливість долучатись до розробки міських політик, відвідувати різноманітні просвітницькі заходи тощо.
У попередніх блоках мова йшла про розвиток важливих навичок та вмінь завдяки волонтерству. Робота в подібних громадах не є винятком. Для багатьох молодих фахівців саме громадський сектор стає стартом кар’єри, адже дозволяє працювати над перспективними проєктами й отримувати досвід, який має високу цінність і в бізнесі, і в державних структурах.
Робота в НГО також дає можливість познайомитися з експертами, журналістами, митцями, підприємцями, громадськими діячами – людьми, що надихають і мотивують. До того ж, на відміну від великих бюрократичних систем, НГО часто діють гнучко й відкрито. Усі ідеї з радістю беруться до уваги, неважливо, над створенням чого ви задумались. Проєкт для громади, освітня програма, медіакампанія, волонтерська ініціатива – її можна протестувати й реалізувати в межах організації, отримавши підтримку команди.
Відомих громадських організацій, що діють в Києві, доволі багато. Серед молодіжних досить популярними є вищезгадане «NGO Unit» та «Alternative-V».
Підбиваючи підсумки, можна сміливо стверджувати, що волонтерство у будь-яких проявах, є не тільки шляхетною та доброю справою. Це можливість допомогти не лише людям навколо, а й собі, відкривши нові шляхи своєю країною та світом. Це шанс змінити, або й навпаки, зміцнити свої ідеали, переосмислити світогляд. Та й наостанок, як неодноразово стверджували наші коментаторки, розширити коло знайомств, покращити професійні навички та добре провести час у колі однодумців.
Дар’я Ремез