Повномасштабна війна помітно змінила музичні звички українців. Уже в перші тижні після 24 лютого багато людей відмовилися від звичних плейлистів, а частина — повністю переключилася на тишу. Згодом це переросло у свідомий перегляд музичних уподобань. Слухачі почали масово обирати українських виконавців, відмовлятися від російських пісень та відкривати для себе нові жанри й нові імена.
За три роки українська музика зайняла позиції, яких не мала за весь час незалежності: оновлена поп-сцена, повернення хітів 90-х, стрімінгові чарти без російського домінування. Музика стала інструментом самоідентифікації та частиною культурного опору. Але як саме війна перезапустила українську музичну сцену — і наскільки масштабними виявилися зміни?
Як російське домінувало до повномасштабної війни
Щоб зрозуміти масштаб змін, потрібно згадати, якою була ситуація до 2022 року. Тоді український музичний простір залишався майже повністю залежним від російського. Попри Революцію Гідності та початок війни у 2014-му, стрімінгові чарти й радіоротації показували, що музичні звички українців практично не змінилися.
Так, у 2014-2016 роках вибухнув інтерес до окремих українських артистів: Океан Ельзи, Бумбокс, The Hardkiss, ONUKA, ДахаБраха почали збирати великі майданчики, а локальні фестивалі розширили аудиторію. Але це був радше культурний імпульс, ніж системна зміна.
У радіоефірі довго домінували треки російською, а квоти на українську музику ухвалили тільки у 2016-му і вони працювали поступово. Стрімінгові платформи активно просували російський реп і поп, сформувавши звичний алгоритм. TikTok 2019-2021 років був перенасичений російськими треками, що автоматично потрапляло і в Україну.
У 2021 році найвідомішим музикантом в Україні, за версією Spotify, став російський репер моргенштерн. До першої десятки також увійшли казахський репер скриптоніт та російські виконавці kizaru, big baby tape, og buda, soda luv, mayot, король і шут, pharaoh, gone.fludd. Жодного українця в топі. Зараз в це повірити дуже важко, але таке справді було.
Те, що сталося після 24 лютого 2022 року — не просто зміна трендів. Це стало першим реальним, глибоким, масштабним відривом від багаторічної залежності. Те, що не вдалося ні після 2014-го, ні після введення квот, стало можливим лише після початку повномасштабного вторгнення.
Трансформація після 24 лютого 2022 року
Те, що роками здавалося майже неможливим, відбулося за лічені тижні: слухачі масово перейшли на українську, а артисти — переглянули власну мову, стиль і сенси. Люди свідомо шукали українські голоси, хоч би якими вони були: новими, маловідомими, експериментальними.
Музиканти, які роками випускали російськомовні альбоми, почали писати українські пісні та перекладати треки рідною мовою. Яскравими прикладами є Макс Барських, Надя Дорофєєва, Оля Полякова, ALEKSEEV, Монатік та інші.
Тематика популярної музики також змінилася. Поп, безтурботні клубні хіти чи романтизований реп майже зникли з трендів. Їхнє місце зайняли пісні про війну, єдність України, родину, повернення додому, міцність зв’язків, травму, любов.
Наприклад, у червні 2022 року українські артисти об’єдналися і випустили спільну пісню «Ми з України». У кліпі знялися Оля Полякова, DZIDZIO, Наталія Могилевська, Тіна Кароль, Фагот, Юлія Саніна, MELOVIN, Оля Цибульська, ALEKSEEV, Настя Каменських, Злата Огнєвіч, Олександра Заріцька, Сергій Бабкін, Артем Пивоваров, Муаяд Абдельрахім, Володимир Остапчук та Олексій Суханов.
У серпні 2022 з’явилася пісня «Чути гімн» (виконавець — Skofka) про звучання України попри війну. Пісня була присвячена загиблому українському захиснику.
У вересні 2022 року KOLA випустила пісню «Біля серця». На перший погляд здається, що це просто пісня про кохання. Але рядки «А що якби на фронті загубив шолом, і після цього повідомлення від тебе не прийшло» дають зрозуміти, що коханий авторки — військовий.
Відомою піснею на воєнну тематику також є трек групи Антитіла «Фортеця Бахмут».
На тлі війни відбувся ще один важливий процес — міжнародна сцена почала дивитися на українських артистів як на партнерів. З’явилися благодійні колаборації, записи на підтримку України, спільні перформанси.
«Ой у лузі червона калина» з початку повномасштабного вторгнення росії стала символом боротьби та нескореності. Відродив славнозвісну пісню лідер гурту Бумбокс — Андрій Хливнюк. Відео з його виконанням «Червоної калини» на Софіївській площі швидко розлетілося мережею.
Ролик став натхненням не лише для українців, а й для відомого британського рок-гурту — Pink Floyd. Уперше з 1994 року гурт возз’єднався та випустив нову пісню — «Hey Hey Rise Up», щоби підтримати Україну.
Британський співак Ед Ширан записав спільний трек з гуртом Антитіла. Реліз «2Step» Ширана відбувся в жовтні 2021 року, а у квітні 2022 слухачі побачили кліп, знятий у Києві ще до повномасштабного вторгнення. Згодом пісня зазвучала по-новому: до виконання Еда з україномовним куплетом долучився Тарас Тополя.
«Сирени обірвали наш сон» — близькі й зрозумілі для всіх українців рядки. Це історія мільйонів наших громадян, які були змушені покинути свій дім. Підсилює слова композиції кліп, знятий на фоні зруйнованих російськими агресорами будівель.Переможці «Євробачення-2022» Kalush Orchestra та представники Фінляндії на пісенному конкурсі — легендарний рок-гурт The Rasmus — у жовтні 2022 року подарували слухачам спільну композицію. Познайомившись на Євробаченні та зігравши разом на вуличному концерті в Турині, де відбувався конкурс, учасники гуртів одразу захопилися ідеєю зробити колаборацію. «In the shadows of Ukraine» — інтерпретація відомої пісні The Rasmus «In the shadows», створеної у 2003 році.
Упродовж 2022–2024 років десятки світових зірок включили тему України у свої тури та шоу. На концертах Billie Eilish, Metallica, Imagine Dragons, Harry Styles, Ed Sheeran, Måneskin, Coldplay можна було побачити жовто-сині прапори, слова підтримки та прямі звернення до українців.
Артисти переривали шоу, щоб говорити про зруйновані міста, волонтерів, дітей, які втратили домівки. Деякі гурти змінювали сет-листи, включали пісні, присвячені Україні.
Підтримка України відомими міжнародними артистами на концертах
Музиканти на фронті й у тилу
Коли країна опинилася в стані повномасштабної війни, музиканти перестали бути просто артистами.
Фронтмен гурту Антитіла Тарас Тополя разом із колегами вступив до лав тероборони у перші місяці вторгнення. В одному з інтерв’ю він розповідав:
«Фронт — це не гулянка… Це піт, кров, сльози, біль. Я не маю той характер, щоб добровільно хотіти туди повернутися».
Хоча зараз він уже не на передовій, його діяльність і досі пов’язана з армією: гурт збирає кошти, допомагає військовим медичною і технічною підтримкою.
Фронтмен гурту Бумбокс Андрій Хливнюк одним із перших приєднався до оборони країни. Його відео з акапельним виконанням «Червоної калини» у формі стало одним із символів перших тижнів війни.
«У 2022 році отримав зброю і вступив до лав патрульної поліції у Києві. До сьогодні є частиною загону Хижак, який прикомандирований до 426 окремого батальйону морської піхоти», — розповів лідер гурту Бумбокс.
Попри поранення, він повернувся до служби. Хливнюк і сьогодні залишається військовим, паралельно беручи участь у благодійних проєктах та зборах. Гурт Бумбокс регулярно виступає на підтримку ЗСУ.
«Все, більше немає цивільних. Є тільки тил і фронт. Пам’ятайте про це. Усвідомте це раз і назавжди. Я не закликаю вас ні до чого, крім збройного опору».
Вокаліст та фронтмен відомого українського гурту O.Torvald Женя Галич вступив до лав Збройних Сил України навесні 2022 року. Виконавець був у різних гарячих точках, але останній рік перебував на службі в Києві.
«А хіба можна перестати бути військовим? Я вступив до ЗСУ в березні 2022 року і досі роблю все для своїх хлопців, і є разом із ними. Але тепер ми – ветерани війни. Так сталося. Мені прикро, але маємо, що маємо», – сказав Галич в інтерв’ю сайту «Ти Київ» у червні 2025 року.
Паралельно з військовою службою частина українських артистів взяла на себе ще одну важливу роль — роль волонтерів. Для багатьох сцена стала не лише простором творчості, а механізмом підтримки армії. Музиканти перетворили свої концертні тури на платформу для зборів.
Такі ініціативи стали системою: за даними проєкту Musicians Defend Ukraine, лише за перші два роки повномасштабної війни було реалізовано понад 500 музичних волонтерських подій — від камерних концертів у музеях до великих європейських турів. Це доводить, що музика перестала бути лише розвагою.
Нові голоси
Коли з ефіру зникла російська музика, утворився простір, який дуже швидко заповнили нові імена. Молоді артисти, які ще вчора записували треки у домашніх студіях, викладали демки в TikTok або виступали перед десятками людей у маленьких клубах, раптово стали голосом нового часу.
YAKTAK
YAKTAK (Ярослав Карпук) починав як підліток, який публікує кавери й власні пісні в TikTok та на YouTube. Уже у 2022-2023 роках його треки «Вродлива», «Погляд» і спільна з KOLA «Порічка» стали хітами стримінгів, стабільно входили до українських топ-чартів і зібрали мільйони переглядів.
SHUMEI
SHUMEI (Олег Шумей) — ще один артист, чия популярність різко зросла після 24 лютого. Хлопець опублікував дебютну відеороботу на власну пісню «Тривога». Незабаром він переспівав пісню «Біля тополі» гурту Enej. Пісня написана понад 7 років тому і присвячена українським військовим, які загинули на війні після російського вторгнення 2014 року.
KOLA
KOLA (Анастасія Прудіус) не є «новачкою» буквально — вона співала ще до 2022-го. Але справжній злет стався саме в роки повномасштабної війни. У 2022 році її сингл «Чи разом?» став вірусним, зібрав мільйони переглядів на YouTube, потрапив у тренди й довго тримався в топі Apple Music в Україні.
Потім були хіти «Біля серця» та «Порічка» з YAKTAK — пісні, які остаточно закріпили за KOLA статус однієї з головних поп-артисток.
SadSvit
SadSvit (Богдан Розвадовський) — один із найяскравіших представників нової інді / постпанк хвилі. Він сам пише, записує й зводить свої треки вдома, і до 2022 року мав уже кілька релізів. Але справжній прорив стався тоді, коли його пісня «Касета» з’явилася у відео полку «Азов» про оборону Маріуполя.
«Я просто сидів десь дві-три години в шоці і переглядав як кожен паблік в телеграмі перепощує це відео. Різні канали на мільйон підписників», — розповідає SadSvit про те, як уперше помітив успіх свого треку.
Після цього трек «Касета» потрапив у Spotify Viral 50 та топи Shazam, а SadSvit став символом молодої сцени. У 2023 році його альбом «Неонова мрія» з хітом «Силуети» очолив чарти Spotify та Apple Music в Україні.
CHEEV
CHEEV — білоруський артист, який переїхав до України й співає українською та білоруською. У 2022-му його пісня «Гарно так» стала вірусною, потрапила в тренди YouTube та очолила топ-100 Apple Music Ukraine.
OTOY
OTOY (Вʼячеслав Дрофа)— репер, чий альбом «Околофронт» називають одним із найсильніших музичних проєктів про війну. Він писав пісні про бійців Маріуполя, присвячував треки полку «Азов», волонтерив і їздив з благодійними турами, збираючи мільйони на армію.
У списках «нової хвилі попмузики» на преміях на кшталт MEGOGO Music Awards поруч із KOLA та SHUMEI регулярно з’являються інші молоді імена — KLER, NICHKA, Golubenko, KRYLATA, MOLODI, MAYOROVA. Це показує: поп-сцена не просто замінила російських артистів українськими, а реально оновилася та омолодилася.
Шароварщина 2022-го
Паралельно з появою нових щирих голосів у 2022–2023 роках українська музика пережила й інший процес — стрімкий вибух поверхневих, максимально спрощених «патріотичних» треків. У соцмережах це явище швидко назвали шароварщиною — стилізацією під українськість без реального змісту, глибини і зв’язку з культурною традицією.
У класичному визначенні шароварщина — це використання етнічних символів (вишиванка, гопак, козаки, калина) як декоративних елементів, позбавлених сенсу.
Це формула, що перетворює українську культуру на набір яскравих шаблонів, зводячи її до картинки, яку легко спожити, але важко осмислити. Як пишуть культурологи, шароварщина — це «культура-ярлик», культура-ефект, а не культура-зміст.
Типові ознаки шароварщини:
- акцент на етнічних символах як головній ідеї пісні;
- образи «гарної українки / справжньої козачки», образ козака з шароварами, чубом;
- фольклорні мотиви без культурної глибини;
- прості повторювані патріотичні меседжі;
- пісні про «червону калину», «вишиванку», «вареники» як символи України — але без глибшого змісту, без нового контексту.
У 2022-му це явище стало частиною TikTok-естетики: країна потребувала символів, а алгоритми — швидких, пізнаваних образів. Так і виникла хвиля треків, побудованих на простих етнічних кліше, повторюваних мотивах та гіперболізованому патріотизмі.
Одним із найяскравіших прикладів шароварщини став трек «Гопак» Юлії Лущинської. Пісня побудована довкола стереотипного образу «красивої українки» — у ній багато етностилізації, яскравої візуальної естетики й мінімум культурного навантаження.
Трек миттєво став TikTok-трендом, а відео під нього набирали сотні тисяч переглядів. Але більшість використовувала пісню у саркастичних відео, звинувачуючи співачку у просуванні «шароварного вайбу».
Схожим прикладом стала пісня «Який ти козак» від POSITIFF та Анни Трінчер. Вона працює на образах «козаків» і «козачок» у максимально узагальненій і романтизованій формі. Кліп і текст побудовані на фольклорних кліше — від стилізації під «гарячу козачку» до спрощених народних мотивів.
До цієї хвилі належали й воєнні мем-пісні, що працювали на швидку емоційну реакцію. Один із найвідоміших прикладів — трек Олександра Пономарьова «Україна переможе», побудований на історіях і мемах перших місяців війни: від «Київського Привида» й «тракторних військ» до Чорнобаївки. Це окрема лінія «воєнної поп-частівки» — легкої, повторюваної, гаслової.
Таких треків була ще сила-силенна. 2022 рік був часом емоційного піку — суспільство шукало простих символів єдності, а TikTok підсилював усе, що мало яскраву форму. Шароварщина стала легкою формою переживання українськості: її було просто створити й просто спожити. Але вже у 2023–2024 роках хвиля почала спадати.
По-перше, в аудиторії з’явилася потреба в глибших сенсах, історіях і чесності. По-друге, музичний ринок швидко наситився якісними українськими артистами, для яких україномовність — не тренд, а природна ідентичність. По-третє, соцмережеві алгоритми змінилися: вірусність перестала будуватися виключно на етностилізації.
Тож шароварщина стала коротким епізодом культурної адаптації — способом «перемкнути» масову свідомість на український контент. Проте вона не витримала конкуренції з глибинною, сильною, емоційною музикою, яка виникла в ті самі роки.
Відродження старих хітів
Повномасштабна війна зробила з музики не просто фон, а спосіб пам’ятати, триматися й впізнавати своїх. На цьому тлі в українців стався ще один важливий злам: масове повернення до старих пісень — народних, рокових, естрадних.
Як змінилося відношення російського/українського в чартах
Попри те, що після 24 лютого українська музика різко пішла вгору, чарти не стали повністю «чистими». Дослідження OSINT-спільноти Molfar показують це дуже чітко: у 2022 році на різних платформах домінували зовсім різні моделі прослуховувань.
На YouTube Music українські треки одразу зайняли 76% топу, тоді як Spotify залишався найбільш «російським» — майже 48% прослуховувань становила саме російська музика.
За даними bezodnya.music, у 2024 році ситуація стала кращою: частка українських треків на Spotify піднялася до 20%, а російської — зменшилася до 32%. На Apple Music та YouTube Music українська музика зберегла лідерство, але й там російські пісні все ще помітні — від 20% до 27% залежно від платформи.
У середньому у 2024 році українці слухали:
- 52% української музики,
- 26% російської,
- 21% іншої.
Ці цифри важливі, бо вони показують: хоч українська сцена й пережила вибух розвитку, російська музика не зникла повністю. Частина аудиторії продовжує слухати те, що слухала роками.
І це чесний показник: музична трансформація відбулася, але вона не завершена. Український сегмент виріс настільки стрімко, що вперше за багато років почав домінувати у власному просторі, але російський контент не випадає автоматично. Він десятиліттями був частиною ефірів, радіо, рекомендацій і плейлистів — і тому боротьба за чарти триває й зараз.
Повномасштабна війна змінила українську музику глибше, ніж будь-який фестиваль, реформа чи тренд за всі роки незалежності. За три роки більшість українці повністю переосмислили, що саме вони слухають і навіщо. А музиканти переосмислили, що саме вони транслюють.
Українська сцена більше не є «альтернативою». Вона стала центром, який об’єднує молодь, дорослих, діаспору, людей на фронті й у тилу. І хоча частина слухачів досі не відмовилася від російського контенту, стратегія вже змінилася.
Так, шлях ще не завершений. Потрібно більше часу, більше нової музики, більше розвитку. Але рух уже відбувся, і його неможливо повернути назад: українська музика стала самодостатньою, різноманітною й живою. Вона не озирається на чужий ринок — вона формує власний.