Ґарет Річард Вон Джонс (1905–1935) — валлійський журналіст, який став відомим завдяки своїм репортажам про голод в Україні 1932–1933 років. Він народився 13 серпня 1905 року в місті Баррі (Уельс) у родині освітян. Його батько Едгар Джонс бугато років був директором місцевої школи, а мати Енні Гвен Джонс в молодості працювала гувернанткою в родині валлійського промисловця Джона Юза — засновника українського міста Юзівка (нині Донецьк). Саме розповіді матері про далеку Україну, такі не схожі на рідний Уельс, зародили в Ґарета мрію побачити цей край на власні очі.
З дитинства Ґарет проявляв здібності до наук і мов. Після навчання в школі батька він продовжив освіту в Абериствітському коледжі, далі в Страсбурзькому університеті (Франція), а згодом вступив до Триніті-коледжу Кембриджського університету. У 1929 році Джонс закінчив Кембридж з відзнакою, вільно опанувавши п’ять мов — англійську, валлійську, французьку, німецьку та російську. Така освіта відкрила йому шлях до побудови міжнародної кар’єри. У 1930 році він став радником з міжнародних питань колишнього прем’єр-міністра Великої Британії Девіда Ллойда Джорджа. На цій посаді молодий фахівець здобув цінний досвід і зв’язки. У 1931 році Ґарет на запрошення американського піарконсультанта Айві Лі супроводжував до Радянського Союзу Джека Хайнца II — спадкоємця відомої компанії Heinz. Під час цієї поїздки він побував в Українській РСР, зокрема відвідав будівництво Дніпрогесу. Джонса вразив контраст між пишними досягненнями радянської індустріалізації і стражданнями селян навколо: у розмовах із місцевими він дізнався про жорстокі репресії та висилку «куркулів», що призводили до трагедій — із одним фермером він записав розповідь про 90 дітей, які загинули дорогою на висилку, куди відправили цілі їхні родини. Враження від поїздок 1930–1931 років він узагальнив у серії репортажів «Дві Росії», опублікованих у британській пресі (анонімно в The Times) та присвячених разючій різниці між офіційним блиском і реальним життям радянських людей.
Повернувшись до Британії, Джонс продовжив журналістську діяльність. Він співпрацював з провідними виданнями, такими як The Western Mail, The Times, Manchester Guardian, а також публікувався в Німеччині (газета Berliner Tageblatt) та США через агентство International News Service. На початку 1933 року Ґарет Джонс відвідав Німеччину, де став свідком приходу до влади нацистів. Завдяки особистому знайомству з Адольфом Гітлером та Йозефом Геббельсом він навіть отримав унікальну нагоду летіти разом із Гітлером у його особистому літаку — Джонс став першим іноземним журналістом, допущеним на борт рейхсканцлера. Цей політ він яскраво описав у своїх статтях, демонструючи хист до репортажу. Водночас Джонс не полишав без уваги й Радянський Союз — його непокоїли чутки про масовий голод, які ширилися в Україні. У березні 1933 року він вирішив знову поїхати до СРСР, цього разу як незалежний журналіст, аби на власні очі побачити ситуацію на українських землях.
