Каньє Вест – персона, відома практично кожному, і яка не залишає байдужою значну кількість людей. Його важко охарактеризувати одним словом: артист? Продюсер? Шоумен? Дизайнер? Бізнесмен? Провокатор? Загалом, ці визначення йому підходять, як і мем “Геній, мільярдер, плейбой, філантроп”.
Каньє – феномен та візіонер 21 століття, який в останні роки руйнує репутацію, перетворюючись із трендсеттера на посміховисько у власному фрік-шоу. Тепер звичайний споживач попкультури не усвідомлює, що цей чоловік вплинув на добірку пісень у його плеєрі й навіть на одяг, який він носить.
Що, якби я сказав Вам, що успіх та крах Каньє був би неможливий без всього однієї людини? Його якості у вигляді цілеспрямованості, віри в себе та відсутності страху перед експериментами прищеплені матір’ю – Дондою Вест, яка й створила свого сина таким, яким ми його знаємо. Ця історія успіху більше про спорідненість душ, підтримку та віру в свою дитину, яку варто почути кожному.
Фундамент успіху, дитинство та юність
Варто почати з дитинства, бо саме з нього Каньє почав формуватися як особистість, яка відрізняється баченням світу. Каньє Омарі Вест народився наприкінці 70-х і після розлучення батьків переїхав з матір’ю до Чикаго. Батько – фотожурналіст та учасник партії “Чорні пантери”, яка радикально, інколи за допомогою зброї, боролася за права темношкірих людей. Мати – професорка англійської мови та декан у Чиказькому державному університеті. Сім’я Вестів, хоч і належала до середнього класу, жила на околицях Чикаго, на вулицях, які були переповнені криміналом: один з найбільших наркотрафіків у США, висока злочинність та звуки пострілів, які супроводжували буденну ніч. Через це Чикаго отримало другу неофіційну назву – Чірак.
Попри все, Донда Вест робила все можливе, щоб прогодувати свою сім’ю та успішно піднімалася кар’єрними сходами. Невдовзі вона отримала можливість працювати в Нанкіні, Китай, за програмою обміну й продовжила свою діяльність у китайському університеті. Для сім’ї річне відрядження було квитком у краще життя через те, що держава виділяла високу зарплату та безкоштовне житло, й після прибуття на Батьківщину фахівчиня отримала б вагомий досвід та високу репутацію.
У віці 10 років маленький Каньє відчув різноманіття світу, коли китайські діти обмацували його, намагалися відтерти бруд з його шкіри й не могли зрозуміти, звідки він. Рік навчання був надскладним через відмінність культури, повне нерозуміння мови та візуальну відмінність від інших. Донда прищеплювала сину усвідомлення того, що освіта важлива, й Каньє навчався на задовільні оцінки та навіть встиг вивчити китайську мову, хоч і без подальшої практики невдовзі її забув.
Після відрядження сім’я повернулася до Чикаго й змогла змінити місце проживання на більш безпечне, а Донда все частіше помічала потяг Каньє до музики. Вона придбала йому комп’ютер з програмою для створення музики, після чого молодий Вест повністю занурився в створення інструменталів. У третьому класі почав читати реп, у сьомому – створював повноцінні біти, а в 13 років вмовив маму заплатити 25 доларів за годину запису для першої композиції на місцевій студії. Важливо відзначити внесок матері в життя дитини: вона допомагала не тільки фінансово, але й ментально розуміла потреби сина, тому активно підтримувала його музичне хобі, повсюди розповідаючи про нього.
За словами чиказького репера GLC, Донда Вест була чарівною жінкою, яка відразу купила сину колонки, комп’ютер, клавішні та мікрофон після того, як він повідомив, що хоче серйозно займатися музикою. У свою чергу, маленький Вест не збрехав і робив усе, щоб покращувати свої навички в цьому мистецтві.
Так сім’я Вестів познайомилася з місцевим продюсером No I.D., який і став провідником Каньє у світ дорослої музики. Розповіді матері про талант сина настільки зацікавили продюсера, що він запросив 15-річного Каньє на студію, посвятив в мистецтво семплування й допоміг зібрати домашню студію прямо в кімнаті меншого Веста.Вже в майбутньому Донда заявляла, що вона “тренувала свого сина для величі”:
“Тут немає місця для сором’язливості. Я виховувала його таким — критично й аналітично мислячим, тим, хто не боїться висловлювати свої почуття. Я допомогла це сформувати. Я вважаю, що лідери — це люди, які повинні мати подібні якості.”
Відтоді Каньє присвячував весь вільний час створенню музики, не забуваючи про навчання, але жертвуючи іншими активностями та комунікацією з однолітками. Роками він досягав шаленої продуктивності й створював по 3-4 інструментали на день, після чого вирішив підкорювати чиказьку музичну сцену.
Чиказький старт, перша вершина
Каньє почав співпрацю з чиказькими реперами безкоштовно, але за умови, що вони розкажуть про нього. Таким чином, через невеликий проміжок часу, чиказькі вулиці вже знали про молодого Веста, а згодом Каньє з подивом виявив, що в Чикаго не залишилося реперів, з якими б він не працював.
Перша офіційна згадка Веста зустрічається в дебютному та єдиному альбомі репера Grav, “Down to Earth”, 1996 року. Вест спродюсував 8 пісень і навіть відзначився куплетом на одній з них. Інколи Каньє працював таємним продюсером від імені більш іменитих авторів і не міг вести сольну кар’єру, тому наприкінці 90-х створив групу “Go-Getters”, яка випустила декілька синглів та єдиний альбом.
Значною відмінністю від інших продюсерів було використання соул-елементів, які вдало семплував, а невдовзі популяризував Каньє. Цей метод називається “чіпманк соул” – прискорення вокальних відрізків до високої, писклявої тональності, що створювало унікальне звучання на початку нульових. Забігаючи наперед, саме No I.D. прищепив Каньє любов до семплування голосу, й упродовж кар’єри це стане чи не єдиною незмінною рисою в почерку Містера Веста, який у кожному альбомі кардинально змінюватиме стиль.
Доторкнутись до вищої ліги: Ньо-Йорк та Roc-A-Fella Records
Музична діяльність йшла вгору, і Вест вирішив відрахуватися з університету, чим засмутив свою матір, яка все одно підтримала вибір сина. Каньє зрозумів, що в Чикаго досяг вершини, й пішов ва-банк – продав частину свого майна та поїхав підкорювати Нью-Йорк. За схожою чиказькою схемою молодий продюсер поширював свою музику, і в 2000 році отримав перший великий успіх – його помітив лейбл Roc-A-Fella Records відомого репера Jay-Z.
Каньє відразу відзначили як перспективного продюсера і дозволяли працювати над великими проєктами лейблу. Одним з таких став класичний для Jay-Z та всього хіп-хопу альбом “The Blueprint”, який отримав високі оцінки від критиків та номінацію на звання кращого реп-альбому року від “Grammy”. Каньє встиг попрацювати над релізами артистів вищого ешелону: Jay-Z, Beyoncé, Ludacris, Talib Kweli, Nas, T.I. та Alicia Keys.
Але з’явилася величезна проблема – Каньє хотів більшого. Він мріяв не бути на другому плані, не тільки писати біти, а самому стати повноцінним артистом. Його бекграунд дитини з забезпеченої сім’ї та талант продюсера зіграв з ним злий жарт – реперам та лейблам він був вигідний виключно як талановитий продюсер, а своїм негангстерським виглядом та відсутністю життя в гетто не приваблював гравців реп-індустрії.
Варто нагадати: в нульові популярними виконавцями були репери типажу 50 Cent: тестостероновий реп про кримінал, вбивства, банди та спроби вирватися в розкішне життя. Цього не було в Каньє: це розумний хлопчина, який не носить широкі джинси, снепбек та ланцюги на шиї, а старанно вчиться та дослухається до порад своєї мами.
Інтелігентність – слабке місце й зброя водночас
Лейбл також розумів, що інструментали Каньє приносять величезні гроші й не можна допустити, щоб він використовував їх для себе. Через це Містера Веста штучно обмежували, і лейбл поширював чутки, що він всього-лише продюсер, а його майбутній альбом приречений на провал через невідповідну айдентику та біографію артиста.
Каньє, усвідомлюючи своє становище, декілька років писав матеріали “в стіл”. Віддавав посередні, за його мірками, біти, які артисти називали геніальними, а найсильніші залишав собі, вичікуючи слушної нагоди, щоб ще більше заявити про себе світові.
23 жовтня 2002 року стався переломний момент, який змусив музиканта переглянути бачення своєї кар’єри: автокатастрофа, внаслідок якої Вест роздробив щелепу, стала стимулом, щоб записати сингл “Through the Wire” до майбутнього альбому. Через два тижні після виписки з лікарні, ще зі зламаною щелепою, Каньє поспішає на студію, щоб по свіжих слідах переповісти події цього нещасного випадку й сказати важливі слова про те, що він усе переживе та прийде до успіху. Теми важливих кардинальних рішень та життєвих проблем і стануть основою майбутнього альбому.
“Through the Wire” дослівно перекладається “Через шину” – артист записував свій вокал, не знімаючи дротяну шину після госпіталю, й на записі чітко чути, що голос Каньє незвичний та деформований. Трек виявився якісним, а бажання бути артистом настільки вразило лейбл, що у 2003 році Каньє все-таки публікує дебютний продюсерський мікстейп, у якому взяли участь імениті артисти: Jay-Z, Talib Kweli, Mos Def, OutKast, Scarface, Beyoncé, Nas, Elton John та інші.
Дебютний альбом “College Dropout”: світ відчув сяйво
Каньє не хотів бути запасним, за кулісами, тримати рушник для справжніх бійців на реп-ринзі. Каньє бажав вийти на сцену й тримати удар, тому вихід дебютного альбому не забарився. “The College Dropout” – дебютник, якому вдалося увійти в золотий фонд хіп-хопу. Хлопець у светрі та з рюкзаком Louis Vuitton, читаючи християнський реп під госпел-хор та соул-семпли, декласує тестостеронових реперів та оформлює 441 000 проданих копій за перший тиждень, дебютуючи на другій сходинці чарту Billboard. Шалений успіх та перемога в номінаціях “Найкращий реп-альбом” та “Альбом року” від Grammy.
Унікальність альбому полягала в тому, що він відійшов від домінуючого тоді образу гангстерського репера, зосередившись на темах родини, самосвідомості, матеріалізму, релігії, расизму та вищої освіти. Каньє не побоявся показати себе недосконалим, що зробило його більш близьким для слухачів. Його інноваційний соул зі струнним аранжуванням та госпел-хорами задав тренд на наступні роки.
Ніхто не очікував, що на проривному реп-альбомі будуть присутні подібні рядки:
“Боже, вкажи мені шлях, адже він намагається зламати мене
Єдине, про що я молюся, щоб мої ноги не підвели мене
І я не думаю, що зараз можу якось виправити всі свої помилки
Я хочу поговорити з Богом, але боюся цього, адже ми так довго не розмовляли”
“Так що ось вам мій сингл, хлопці, радіо потребує такого
Вони кажуть мені, що можна читати про що завгодно, крім Ісуса
Тобто можна читати про зброю, секс, брехню, заборонені зйомки?
Але якщо я говоритиму про Бога, то мої пісні не слухатимуть, га?”
З 2004 року Донда залишила посаду професора, щоб стати його менеджером і очолити його фонд. У своїх мемуарах “Raising Kanye: Life Lessons from the Mother of a Hip-Hop Superstar” Донда писала:
“Я не сідала і не казала йому: “Ти маєш бути найкращим.” Я просто завжди вважала, що він таким є. Це, я вважаю, зміцнило його впевненість і ентузіазм у всьому, що він робив… зарозумілість – в очах того, хто дивиться.”
Донда виховала Каньє так, що подарувала віру в самого себе й відчуття, що він все одно прийде до успіху, варто лише працювати й дочекатися свого моменту. Каньє без імпульсивності стратегічно планував перший вихід на велику сцену, й його терплячість далася взнаки. Наскільки б змінилася кар’єра Каньє без жаги до чогось більшого? Кінцева зупинка на чиказькій сцені? Чи на продюсерському визнанні в Нью-Йорку, на великому лейблі?
“Late Registration”: свято музики, закріплення успіху
Після хвилі визнання та потоку грошей наступний альбом виходить у 2005 році під назвою “Late Registration”. Вест не відчув “проблеми сиквела” та витратив 2 мільйони доларів на створення нового альбому, просто створивши версію “The College Dropout”, яка на декілька голів вища. Чому вища? Через те, що на першому альбомі Каньє не мав можливості співпрацювати з оркестром, найкращими продюсерами та використовувати такі музичні інструменти, як челеста, клавесин та китайські дзвони. Створюючи складну та вишукану музику, Вест продовжив висловлювання на соціальні теми, такі як расова несправедливість та споживацтво.
Вкладення виявилися не даремними: альбом продався в 860 000 копій за перший тиждень, посів першу сходинку в чартах США, отримавши три нагороди від Grammy: “Найкращий реп-альбом” (вдруге поспіль), “Найкраще реп-сольне виконання” за “Gold Digger” та “Найкраща реп-пісня” за “Diamonds From Sierra Leone”.
Геній Каньє перевершив останні релізи Jay-Z, який був ключовим артистом на їхньому лейблі. Тому, за інерцією, як і значна кількість іменитих артистів, Каньє створює свій лейбл GOOD Music.
“Graduation”: навіть стадіон стане для нього тісним
Певно, усвідомлюючи особистість Каньє, не дивно, що він бажав нових вершин і відразу готувався виходити за межі звичного стилю. Що зробить артист, який випустив два успішних альбоми в одному стилі за два роки, отримав 5 Греммі, космічні гроші та визнання? Скоріш за все, він зафіксує цю нішу й продовжить працювати зі звуком, який допоміг отримати популярність, акуратно оминаючи експерименти та витискаючи всі соки зі знайденої золотої жили.
Але ж це не підхід Містера Веста. Так, він отримав широку популярність та гроші, так, його тепер слухають мільйони людей, і пісні крутять на радіо, але ж можна спробувати збирати стадіони й засунути свої пісні в плеєри людей не тільки в Америці, а й по всьому світу, чи не так? Таку ціль і поставив Каньє своїм третім студійним альбомом “Graduation”, з англійської “Випускний”.
Місія неможлива: передбачити Каньє Веста/Hvoya Podcast #1
У боротьбі за увагу слухача сучасні зірки навчилися майстерно продавати “нові ери”. The Weeknd чи Tyler, The Creator змінюють костюми й айдентику, створюючи ілюзію новизни, хоча їхній музичний стрижень залишається незмінним. Це працює, це продається, це люблять. Але існує Каньє Вест — повна протилежність цій стабільності. Чому спроби передбачити його наступний крок зазвичай приречені на провал, а кожна зміна звуку, в золоту еру артиста, ставала революцією в індустрії? Розбираємось на прикладі його дискографії!
У 2006 році Вест поїхав у тур з групою U2, і там зародилася ідея створити пісні для стадіонів. Натхненням стали рок-гурти, такі як The Rolling Stones та Led Zeppelin, а за основу звучання використав популярні жанри 80-х: диско, хаус та електро. Альбом відрізнявся використанням синтезаторів, драм-машин та більш оптимістичних мелодій. Лірично “Graduation” досліджував теми слави, успіху, невпевненості, конкуренції та самоствердження, а також підсумував “коледжну трилогію” Веста.
Комерційний успіх “Graduation” був винятковим. Альбом дебютував на першому місці в чарті US Billboard 200, продавши понад 957 000 копій за перший тиждень. У сучасності на найбільшому стримінговому сервісі Spotify “Graduation” перевищив 8 мільярдів прослуховувань і став найбільш потоковим хіп-хоп-альбомом в історії платформи. Вже буденністю стає те, що новий альбом взяв три нагороди від Grammy.
За словами Каньє, він хотів завоювати клуби, де панувала музика Джастіна Тімберлейка у співпраці з продюсером Тімбелендом, тому що його дівчина любила їхню музику трошки більше, ніж потрібно. Вест намагався створити ударні партії для пісні “Stronger” і запрошував багатьох іменитих продюсерів, які ніяк не могли втілити його задум. Наостанок артист запросив самого Тімбеленда, який написав ударну партію за 5 хвилин і потім ще годину хвалився, що ніхто не зміг це зробити, крім нього. До речі, на запис “Stronger”, головного хіта альбому, артист витратив близько 5000 годин.
За кулісами Донда, у свою чергу, вдало виконувала роль менеджерки сина, і, за словами Каньє, не просто наглядала збоку, а вирішувала логістичні та фінансові питання, щоб син міг сконцентруватися на основній діяльності:
“Я відчувала, що це було моєю роботою — допомогти йому досягти того, чого він хотів.”
Важливо, що через багато років Каньє продовжить цю філософію зі словами, що життя – це спільний проєкт, потенціал якого не можна реалізувати самотужки.
Індивідуальність відправляє ганста-реп в минуле
Альбом “Graduation”, без перебільшення, знаменує зміну вектора хіп-хопу: Каньє разом з репером 50 Cent, який у нульових лунав з кожної праски, розпочав промокампанію у вигляді батлу з продажів нових альбомів, які мали бути опубліковані в один день. Це було протистояння чутливого, мелодійного звучання проти вуличного та агресивного репу. Репери влаштували ціле шоу: битву поглядів, пресконференцію та постійне підігрівання різкими коментарями.
50 Cent був абсолютно впевнений у перемозі з альбомом “Curtis” і пообіцяв, що закінчить кар’єру, якщо альбом Каньє його перевершить. На жаль, чи на щастя для глядача, альбом Каньє переміг з різницею в 957 тис. проданих копій проти 691 тисячі за перший тиждень, і 50 Cent, без підтвердження, оголосив про накручування прослуховувань лейблом Каньє й відмовився завершити кар’єру.
Час розставляє все по своїх місцях, і згодом продажі альбомів змінювалися ще більше: 11.9 млн проти 3.2 млн з повною домінацією Каньє. Якщо звернутися до сучасного вимірювання прослуховувань у вигляді стримінгових сервісів, то на Spotify одна пісня з “Graduation” у середньому зібрала 509 млн прослуховувань, а з “Curtis” лише 42.
Це чітко ілюструє події 2007 року: Каньє Вест, завдяки своїй відкритості до інновацій, допоміг адаптувати хіп-хоп до нового музичного ландшафту: замість закоренілого гангста-репу – нетрадиційний сучасний продакшн з домішками різних жанрів, замість показової маскулінності, агресивності та твердості – ліричність, мелодійність, саморефлексія.
Смерть Донди Вест. Навіть на повному стадіоні стає самотньо
Світова популярність, творча вершина, визнання, вплив та інші принади успішного артиста, здавалося б, зроблять з життя Каньє Веста суцільне свято, яке не закінчиться, але в тріумфальному 2007 році сім’ю Вестів спіткала трагедія – Донда Вест помирає від ускладнень після косметичної хірургії. З коледжною трилогією відходить і його мама.
Вона була для Каньє всім. Без перебільшень. Духовний наставник, авторитет, опора, а головне – янгол-охоронець, який усе життя оберігав сина та зробив усе, що було в її силах, щоб виростити гідну та успішну людину. Донда Вест була тим якорем, який тримав Каньє на землі, водночас заохочуючи його до польотів. Її смерть стала для нього глибокою травмою, яка змінила його творчість та особистість. Син ще не раз увіковічить її у своїй творчості, її дух продовжує жити в його музиці, його проєктах та його прагненні до досконалості.
Донда Вест – приклад матері, яка вірила у свого сина до кінця, яка вклала душу у свою дитину, й невідомо, чи зміг би Каньє досягти хоча б крихти свого успіху, якби Донда, наприклад, не поїхала до Китаю на заробітки, не була високоосвіченою, не змогла передати йому знання та бачення світу, не звернула увагу на його жагу до музики й змусила б навчатися на якогось юриста чи банкіра.
До речі, батько Каньє хотів, щоб Донда зробила аборт, але мати не погодилася. Батько хотів жити в Атланті, мати бажала переїхати до Чикаго задля кращої роботи, через що пара розійшлася. Донда виховувала Каньє інтелігентним та освіченим хлопцем, що спочатку ставало на заваді в репі, у вуличному жанрі музики, але з роками стало козирем і можливістю виділятися, мислити інакше, виходити за рамки та відстоювати свою унікальність.
Навіть після травматичної події та втрати головної людини в його житті, Каньє збереться з силами, випустить ще не один альбом, який змінить світ музики, побудує успішний модний бренд, який вплине на стиль одягу по всій планеті, й встигне зробити ще багато добрих справ, але це вже зовсім інша історія.
Історія на “До” та “Після”
На інфографіці чітко видно, що після успіху “коледжної” трилогії та раптової смерті найближчої людини, продажі Каньє різко знизились. Так, віральність наступних альбомів все ще на рівні планетарних показників, але непередбачуваність й відмова від загальнопринятого звучання дала про себе знати.
Після успіху альбому “Donda” в 2021 році, Каньє занурився в провокації, треш-ток та робив все можливе, щоб зруйнувати свою репутацію. В цьому він теж виявився успішним: рекордно низькі прослуховування останніх альбомів та різке падіння статків після розірваного контракту з Adidas.
Містер Йє поступово увійшов у злодійську еру: після черги антисемітських висловлювань та публічного носіння одягу з нацистською символікою, від Їзі відвернулись практично всі колеги по цеху. Останні два альбоми “Vultures 1” та “Vultures 2” записані з репером Ty Dolla Sign, але він відмовився від будь-якої взаємодії з Каньє.
Після черги скандалів та медійної ізоляції, Йє все-таки планує повернутись з новим альбомом “Bully”, який з’явиться на стримінгових сервісах вже 12 грудня 2025 року, якщо реліз не зазнає чергового перенесення. “Bully”, в перекладі з англійської мови, означає “хуліган”. Достатньо смілива назва альбому, який повністю описує діяльність Веста останніх років.
Що очікувати на новому альбомі? Які передумови створення релізу? Чи зможе Каньє повноцінно реабілітуватись?
Відповіді отримаєте в цьому відео:
