Щоб зрозуміти, чому постать Ґарета Джонса настільки для нас важлива, варто трохи заглибитися в ситуацію у світі в 30-ті роки ХХ століття. Радянський Союз був однією з країн-«союзниць», який краще витримував Велику депресію — наймасштабнішу економічну кризу минулого століття — ніж капіталістичні держави. Тож західні країни переважно бачили комуністичний лад як взірець побудови кращого й рівного світу. Але СРСР уже був закритий, навіть якщо іноземцеві і вдавалося туди приїхати, його пересування було суттєво обмеженим.
Ґарет Джонс відвідав Україну тричі, їздив селами, спілкувався із місцевими мешканцями, документував штучний голод, написав 20 репортажів і став першим, хто наважився говорити про Голодомор за кордоном. Але друкували ці матеріали не дуже охоче, бо суспільство не хотіло приймати незручну правду. Проти Ґарета розвернули цілу кампанію, звинувачуючи його в брехні, а Радянський Союз усіма силами намагався очистити свою репутацію. Репортажі Ґарета Джонса не спричинили такого фурору, бо світові було легше замовчувати правду, ніж стикнутися із жорстокими наслідками.